Підписатися на RSS

Історія закладу освіти

Історія школи

В ХVII столітті в багагьох селах, в тому числі і в Лукашах, існували при церквах школи, де вчилися діти козаків, селян і духовенства. В 1880 році в селі Лукаші було відкрито 2-х класне початкове училище, яке знаходилося на місці теперішнього пам;ятника-меморіалу загиблим односельчанам. Повстань у селі не було, але старожили, за переказами, пригадують, що н кінці XIX ст. в селі був вчитель, Коновалов, якого арештували за політичну діяльність. Освіта до 1917 року носила становий характер. На території Персясловського повіту, до якого входило і наше село, діяли лише одна гімназія, комерційне училище та духовна семінарія, де навчалися: в гімназії - діти дворянства, в училищі - діти купців, а діти духовенства в семінарії. Всі три навчальні заклади знаходилися в Переяслові. Навчання велося російською мовою. Розпочиналося воно після святої Покрови з 15 жовтня і тривало до кінця березня . Переважна більшість дітей селян і бідноти не мала змоги вчитися і залишалася неписьменною. До 1917року в селі Лукашах працювала чотирьохкласна церковно-приходська школа, в якій щороку навчалося в середньому 35-40 учнів. 70-80 % дітей через злидні не могли відвідувати школу. Але навіть і ті, які пішли до школи, в основному закінчували 1-2 класи, а далі змушені були іти підпасичами, погоничами. У школі діти одержували лише самі елементарні знання з письма і рахунку. Головною фігурою в школі на селі був священик, який викопував функції контролю за дітьми, викладанням та діяльністю вчителів. Становище вчителя в умовах існування приватної власності та капіталістичних відносин, відзначалося низьким рівнем духовного й матеріального життя. Вчи гелі жили в дуже тяжких матеріальних умовах. Заробітна плата була мізерною. Вони не могли не тільки утримувати свою сім;ю, а навіть і прохарчуватися самі. Вчителі одержували плату переважно самими продуктами. Вони не передплачували методичної, педагогічної літератури, газет. Навчання в школі проводилося російською мовою. Про свою мову не можна було навіть згадувати. Молоді заборонялося співати на вулиці українські пісні. На основі Декрету від 21 січня 1918 року церква була відокремлена від школи. В умовах бурхливої о розвитку капіталізму в кінці XIX - на початку XX століття царизм був змушений приділяти увагу розвитку освіти: цього вимогали швидкий розвиток машинного виробництва та розвиток капіталістичних відносин па селі. Перед 1 світовою війною в Переясловському повіті було розгорнуто велике будівництво шкіл, яке здійснювалося під керівництвом земств з участю селян. Так, в 1914 році було збудовано добротні школи за типовими чотирикласними проектами в Лукашах, Ярешках, Березані, Масковцях, Селичівці. Школи були розраховані на пічне та водяне опалення. Але в звязку з війною, водяне опалення не було введено в дію. Зате пічне опалення давало можливість опалювати приміщення соломою, дровами, а пізніше - торфом, коли на початку 20-х років XX століття почали працювати торфорозробки в Недрі та Березані.

В селі Лукаші приміщення для школи було побудоване в 1914 році на кошти жителів села. Як розповідають старожили, земля під школу була куплена за 900 російських карбованців на окраїні села (там був пустир),тому що в центрі села вона коштувала набагато дорожче. Цеглу для будівництва школи возили із сусіднього села Войкова, де працював завод по її виробництву. Перші роки навчання в новій школі припали на роки 1 світової та громадянської воєн. В цей важкий час для інтелігенції міста Києва багато викладачів київських вузів виїхали на села вчителями. Серед них - М. Зеров, Н. Драй-Хмара, які працювали в школах Баришівщини. Працювали в цей час вчителями висококваліфіковані викладачі київських вузів і в Лукашівській семирічнІй школі (після революції з 4-класної вона стала семірічною). Ось що згадують старожили села про навчання в школі в той час. Очеретько Анастасія Іванівна, 1908 року народження. В школу я пішла у вісім років. В класі навчалося 20 учнів, серед яких було 19 хлопців і одна я, дівчина. Дівчата в той час в школу не ходили: вони повинні були вдома прясти, ткати, вишивати. Провчилася я два роки і покинула навчання. Шапран Павло Кнрилович , 1911 року народження. Я закінчив 4 класи Лукашівської початкової школи. Урок в той час тривав 45 хвилин, а перерва 10 хвилин. Підручників в учнів не було, один був лише у вчителя. Вчитель давав підручник учням, і вони по черзі читали його. Після закінчення навчання треба було здавати екзамени, а я не здавав, бо треба було допомагати вдома — засівати поле. Зимою в школі було холодно. В 20-х роках школа була осередком культурного і громадсько-політичного життя. В школі за участю вчителів працювали авторські гуртки, які ставили пєси українських драматургів М. Старицького, У. Карпенка-Карого. В школах проходили збори жителів села, де гостро і боляче вирішувалося майбутнє села, зокрема колективізація. На цей час на плечі вчителів було покладено завдання великої державної ваги - питання ліквідації неписьменності. У вечірній час в школі працювали класи по ліквідації неписьменності серед дорослих. Перед Великою Вітчизняною війною в школу прийшло поповнення випускників вузів. Серед них були: Тур Михайло Прокопович та його дружина Катерина Юхимівна. В цей час школа здійснювала патронат над дітьми, батьки, яких стали жертвами голодомору 1932-1933 років. В 1937 році багато вчителів зазнали репресії. Серед них був і вчитель Лукашівської школи Мудрак, який провів 25 років в таборах ГУЛагу. Перед війною директором Лукашівської школи був Тур Михайло Прокопович, який у перші дні війни був мобілізований до армії. Боронити рідну землю від німецько-фашистських загарбників пішли вчителі Лукашівської школи: Бобошко І.П., Кулага П.С., Павленко І.0., Павленко М.П. В роки німецької окупації в школі працювали лише 1-4 класи, де вчителями були Гермашенко Марія Дмитрівна і Чич Степан Остапович, який згодом став і директором школи. Кожна людини, яка безмежно любила свою Батьківщину, намагалася швидше наблизити День Перемоги. А тому багато наших односельчан стали партизанами. З партизанами був зв"язаний і директор місцевої школи Чич Степан Остапович. До нього у визначені вечори приходили партизани. Там вони намічали подальші плани боротьби з ворогом. Але Степану Остаповичу не вдалося дожити до дня визволення. Його було зраджено Одного вечора до нього прийшов двоюрідний брат-поліцай, Він сказав, що хоче мати зв"язок з партизанами. Але Степан Остапович не знав, що це буде зрадник. Він розповів йому про завдання партизанської боротьби. На другий день зрадник видав Чича Степана Остаповича поліції. До нього прийшла група німців на чолі із зрадником. Німці допитували Степани Остаповича, жорстоко били, але він не видав друзів-партизанів. Тоді німці Степана Остаповича розстріляли у вересні1943 року. Зрадник стріляв і в дружину директора - Марію Кузьмівну, але вона була тільки поранена. Дітей забрали люди. Післія війни дружина Степана Остаповича разом з сином і дочкою проживали в місті Київі, була частим і довгоочікуваним гостем в Лукшівській школі. Чич Степан Остапович похований біля старого приміщення школи. Його могилу старанно доглядають учні школи. Невдовзі і початкові класи в Лукашівській школі були закриті, адже для Німеччини письменні люди були непотрібні. 3 першого дня визволення села Лукаші від німецько-фашистських окупантів (21 вересня 1943 року) почалося навчання в школі. Згадує житель села Лукаші Яценко Ілля Олександрович, 1936 року народження. Я пішов до школи в 1944 році. Навчалися в дві зміни - вдень і ввечері при каганцях. Класи були великі, діти ходили різного віку. Тоді всім хотілость вчитися. В школі було холодно, груби топили дровами. Ходили в школу хто в чому, форми шкільної не було. До закінчення війни писали на клаптиках паперу чорнилами, але взимку вони замерзали. Після. війни почали купувати зошити. Згадує жителька села Лукаші Ганжа Галина Іванівна, 1930 року народження. Вчилась я в своїй рідній школі в роки війни. Закінчила школу в 1946 році з похвальною грамотою. Школа була тоді семірічна. Хоч роки були важкі, але ми, учні, мріяли про краще майбутнє. В школі організовували різні виховні заходи, свята, до яких ми ретельно готувались. 3 нами багато працювали вчителі. Мені найбільше запам'яталися новорічні ялинки. Ми співали, танцювали, розказували вірші. Завжди нам на свята давали подарунки. Вони були скромні, але скрашували наше дитинство в ті важкі роки. В 1947 році повернувся в село з війни Тур Михайло Прокопович, який багато зробив для зміцнення матеріальної бази школи. На посаді директора Лукашівської школи Тур М.П. був до 1948 року. Потім він був переведений на посаду завідуючого Баришівським РВНО, далі був секретарем Бариічівського РК КПУ та головою Баришівського райвиконкому. Після нього директором школи деякий час працювали Левченко Леонтій Васильович та Джулай Горпина Пилипівна. Після війни в селі було збудовано медпункт та будинок під квартири вчителям. Трохи пізніше збудовано шкільний інтернат, бо в школі навчалися діти із сіл: Паришків, Корніївка, Лук"янівка, Рудницьке, Великий та Малий Крупіль, Бірки. 3 1951 по І952 рік директором Лукашівської школи працював Духота Леонід Арсенович, з 1952 року і по 1956 - Кальний Анатолій Антонович. В 1950 році школа стала середньою. 3 1956 і по 1982 роки директором Лукашівської середньої школи працював Кулик Василь Йосипович. Кулик Василь Йосипович народився 22.06.1928 року в селі Недра Баришівського району. Роки його дитинства випали на роки голодомору, страшне лихоліття війни. Після закінчення КДПУ ім. М. Горького по спеціальності '''вчитель історії та суспільнозпавства 1956 році був призначений директором -і Іукашівської середньої школи. На цій посаді Кулик В.Й. незмінно пропрацював до 1982 року. Педагогічний стаж становить більше 40 років. За час перебування на посаді директора Кулик В.Й. постіно дбав про підвищення навчально-виховного процесу, був незмінним лектором товариства Знання. Василь Йосипович добре володіє методикою проведення уроків, проводив їх па високому методичному і науковому рівні. На уроках Історії розкривав перед учнями закони розвитку суспільного життя, вчив учнів творчо мислити. Користувався авторитетом серед учнів, батьків, вчителів, односельчан. За сумлінну працю Кулик В.Й. неодноразово нагороджувався грамотами РВНО, облВНО, Міністерства освіти УРСР. На даний час Кулик В.Й. знаходиться на заслуженому відпочинку. Проживає' в селі Лукаші. Велику увагу розвитку освіти в районі, в тому числі і в Лукашах приділяв завідуючий Київським облВНО Юрій Іванович Виговський. За його участю у всіх селах району було 'завершено будівництво нових шкіл. Він неодноразово бував в Лукашівській середній школі, де приділяв увагу розвитку матеріальної бази та стану навчання та виховання учнів, а також поліпшенню добробуту вчителів. Багато уваги приділяли розвитку освіти в районі і зокрема в с. Лукаші завРВНО Бугаєць П.Ю., Шостак Т.Ф., Давиденко Ю.Д. В 1967-1974 р.р. місцевий колгосп (а з 1969 р. – радгосп) очолював Плющ І.С. , який проявляв велику турботу до школи, учнів і вчителів. Він глибоко розумів проблеми, які стояли перед педагогічним колетивом у вирішенні завдань по вихованню учнівської молоді, по зміцненню матеріальної бази школи. У спілкуванні з ним відчувалося тепло, розуміння тих людей, які оточували його. В 60-х роках у школі працювала і була відзначена нагородами учнівська виробнича бригада, яка доглядала 50 га кукурудзи, 10 га овочів. Учні, які керували учнівською бригадою, згодом стали висококваліфікованими вчителями, зокрема Павленко Галина Павлівна, а Очеретько Василь Кирилович - майором ракетних військ. Силами вчителів і учнів біля школи і в іншому місці було посаджено 30 га лісу, проведено озеленення шляхів. В школі учні вирощували кролів. Зароблені кошти використовували на придбання наочних посібників, організацію екскурсій, поповнювали фонд всеобучу, з якого надавалася допомога одягом та взуттям дітям-сиротам, батодітним. Пртоягом існуванння середньої школи діяли гуртки: літературний , драматичний, технічний, юннатів, фізкультурний, музично-балетний, .історичний, географічний, фотографічний, садоводів-овочеводів, краєзнавчий, в яких учні приймали активну участь. Керівниками були вчителі-предметники. У 70-80-х роках учні школи брали активну участь у експедиції Моя Батьківщина. Під керівництвом досвідченого вчителя, людини, яка безмежно любила свій народ, свою Батьківщину Павленка Івана Степеновича, учні здійснили походи по місцях бойової слави, познайомилися з героїчним минулим нашого народу, зокрема були частими гостями у колишніх партизан Чернігівської області сіл Дєдово, Красне, Піски, Мочалище; з любов"ю і старанністю доглядали могили партизан; неодноразово відвідували історичні місця міста Києва. Все це в кінцевому підсумку сприяло тому, що переважна кількість випускників 60-80-х років закінчили вузи, стали вчителями, лікарями, юристами, агрономами, інженерами, військовими. Великий внесок у розвиток освіти в селі в 60-80-х роках внесли такі вчителі: Ганжа Г.І. - вчитель російської мови та літератури; вчитель біології Маслова Н.Є.; вчителі української мови та літератури -Павленко І.С., Очеретько Г.С., Цирулик Г.І.; метаматики - Кулик Л.О., Мороз І.Д., Коломієць Г.І.; фізики - Василець І.І., Яценко Д.А.; географії-Лещенко М.І.; початкових класів - Шапран Г.С., Павленко Д.Ф., Василець Д.І., Бодак Н.Й.; музики та образотворчого мистецтва - Павленко В.П.; фізичної культури - Кулага П.С., які віддали свої знання, вміння, досвід справі виховання підростаючого покоління. Серед вчителів Лукашівської школи три мають почесне звання Відмінник народної освіти. Це - Ганжа Галина Іванівна (1976 р.). Кулик Лариса Олександрі цна (І1985 р.). Потапенко Марія Макарівна (1989 р.). Ганжа Галина Іванівна народилася 19 вересня 1930 року в селі Лукаші Баришівського району Київської області. Закінчила КДПІ ім. М. Горького за спеціальністю ''вчитель російської мови та літератури. Працювати почала в Поправській школі Білоцерківського району, потім в Перемозькій школі, а з 1954 року в Лукашівській середній школі, де працювала до 1992 року. Галина Іванівна глибоко знала свій предмет, добре володіла методикою викладання. Систематично працювала над підвищенням свого методичного і фахового рівня. За сумлінну працю Галину Іванівну неодноразово нагороджували. Серед нагород такі: грамоти Міністерства освіти УРСР, медалі В память 1500-летия Киева, 50 лет Победы в Великой Отечественной войне, 50 років визволення України" та інші. В 1976 році за успішну роботу в справі навчання і виховання підростаючого покоління Галині Іванівні було присвоєно звання Відмінник народної освіти. Відзначалася ввічливістю, високою зовнішньою і внутрішньою культурою. Кулик Лариса Олександрівна, народилася 14 вересня 1934 року, в с. Калашники Полтавської області. Навчалася в Полтавському педагогічному інституті, який закінчила в 1958 році. Одержала призначення на посаду вчителя математики в Лукашівську середню школу, де працювала з 1958 по 1993 рік. Лариса Олександрівна глибоко знала свій предмет, на уроках намагалась активізувати діяльність кожного учня, вчила учнів логічно мислити, виділяти головне, робити висновки. Проявила себе здібним педагогом, умілим організатором учнівського колективу, досвідченим наставником молодих вчителів. За сумлінну працю була нагороджена грамотами райВНО, облВНО, Міністерства овіти УРСР, інш. нагородами. 3 1 975 року за успішну роботу та успіхи в справі навчання та виховання молодого покоління була удостоєна звання Відмінник народної освіти УРСР. Потапенко Марія Макарівна народилася 21 серпня 1942 року в с. Мащів Чорнобильського району Київської області. В 1970 році закінчила Чернігівський ДПІ ім. Т. Г. Шевченка по спеціальності педагогіка і методика початкової школи. Працювала в школах Чорнобильського району, Коли в квітні і 986 року сталася катастрофа на Чорнобильській АЕС, Марія Макарівна разом з односельцями була переселена в с. Лукаші Баришівського району. Спочатку працювала в Баришівській середній школі, а з 1987 року і по 1998 рік - а ЛукашівськІй середній школі; спочатку на посаді вчителя початкових класів, з 1994 року -замісника директора з навчально-виховної роботи. В своїй роботі запроваджувала нові форми І методи навчання, передовий педагогічний досвід. Завдяки тісному зв"язку з батьками добивалася добрих успіхів у навчальпо-виховній роботі. Керувала методичним об"єднанням вчителів початкових класів. Серед нагород Марії Макарівни - грамоти РВНО, облВНО. Міністерства освіти УРСР та України. 1989 року за активне впровадження політехнічного навчання і зразкову постановку навчально-виховної роботи в школі Марія Макарівна удостоєна звання Відмінник народної освіти УРСР. 3 1982 і по 1986 роки директором Лукашівської середньої школи був Яценко Дмитро Андрійович, випускник школи, досвідчений педагог, вмілий і талановитий організатор. Яценко Дмитро Андрійович народицся 1 січня 1941 року в с. Лукаші Баришівського району. 3 1949 по 1959 рік навчався в Лукашівській середній школі. 3 1963 по 1968рік-у КДПУ ім. М. Горького на факультеті фізика і трудове навчання. Після закінчення вузу був направлений вчителем фізики у Гостролуцьку середню школу. 3 1975 року - директор Гостролуцької середньої школи. 1977 року повернувся в рідне село, де працював вчителем фізики та трудового навчання, пізніше - замісником директором школи по навчально-виховній роботі. 3 1982 по 1986 роки - Дмитро Андрійович - директор ЛукашівськоЇ середньої школи. Зарекомендував себе як досвідчений педагог, вмілий та таланонитий організатор, хороший товариш, і порадник, наставник молодих вчителів. За час його роботи директором у школі панував спокій, творчий пошук, взасморозуміння, спідружпість директор-вчитель-учень. За сумлінну працю був нагороджений грамотами РВНО, облВНО. Найбільшим лихом для України в кінці XX століття стала катастрофа на Чорнобильській АЕС. І так уже розпорядилася доля, що село Лукаші стало рідним для люде багатьох сіл Чорнобильського району, Постало питання будівництва нового приміщення школи. І.С. Плющ, будучи головою Київського облвиконкому разом з головою Верховної Ради України Шевченко В,С. та завідуючим Київським облВНОВиговським Ю.І. відвіда.чи Лукашівську середню школу, вирішили розпочати будівництво нової школи. На той час з 1986 і по 1994 роки директором ЛукашінськоЇ середньої школи була випускниця школи Павленко Галина Павлівна. Павленко Галина Павлівна народилася 14 січня 1945 року в с. Лук"янівка Баришівського району. В 1963 році закінчила Лукашівську середню школу. Працювала старшою піонерважатою в ПеремозькІй, Паришківській, а з 1966 року - в Лукашівській середній школі. В 1971 році закінчила КДПУ ім. М. Горького по спеціальності вчитель російської мови та літератури. Викладала російську мову та літературу і була замісником дирекетора по виховній роботі, потім по навчально-виховній, а з 1986 року - директор школи. Галина Павлівна глибоко знала свій предмет, добре володіла методикою викладання. На літературних образах виховувала в учнів високі моральні якості, любов до Батьківщини, рідного краю. Вийшовши на заслужений відпочинок, Галина Павлівна і зараз продовжує працювати вчителем ОБЖД та німецької мови у 5-6 класах. На уроках використовує різні форми роботи, створює проблемні ситуації, вчить своїх вихонанців бути чесними, милосердними, гідними патріотами незалежної України. У відносинах з учнями і вчителями ввічлива, стримана, вимоглива. Відзначається скромністю, наполегливістю, високою зовнішньою та внутрішньою культурою. Своїм прикладом надихає молодих колег на творчий пошук, ініціативу. 3а сумлінну працю нагороджена грамотами РВНО, облВНО, лауреат премії ім. М. Зерова (1994 рік). Будівництво приміщення нової школи розпочалося весною 1987 року в центрі села. До грудня 1987 року силами будівельних бригад міста Дніпропетровська красуня-школа була зведена, вже 1 вересня .1988 року вона прийняла своїх перших учнів.

3 1988 по 1995 роки при Лукашівській середній школі діяв філіал БаришівськоЇ музичної школи, де клас баяна та фортепіано викладали досвідчені педагоги Павленко В.П., Голков Л.І.,Алексєєва О.В. При школі діяли предметні гуртки (математичний, фізичний, історико-краєзнавчий, хімічний, літературний та ін.). Працював вокальний ансамбль, хор. Учні-учасники художньої самодіяльності неодноразово були переможцями районних і обласних конкурсів-оглядів. 3 1994 року і по цей час Лукашівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів очолює Руденко Олександр Петрович. Руденко Олександр Петрович народився 3 січня 1961 року в с. Степове Тетівського району Київської області. В1988 році закінчив Ніжинський ордена Трудового Червого Прапора державний педагогічний інститут ім М.В. Гоголя по спеціальності ''вчитель української мови та літератури. Педагогічну діяльність розпочав у 1088 році вчителем української мови та замісником директора по виховній роботі Тростинської середньої школи Васильківського району Київської області. В Лукашівській середній школі - з 1989 року на посаді вчителя російської мови та літератури та замісника директора по виховній роботі, а -з 1994 року - директора школи та вчителя української мови та літератури. На уроках мови та літератури виховує в учнів любов до рідного слова, свого народу, своєї держави. Нагороджений грамотами районого та обласного відділів освіти.

Матеріал підготувала Яценко Галина Іванівна - вчитель історії Лукашівського НВК

Кiлькiсть переглядiв: 1

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.